Мой перевод Василя Стуса. "Б'ється серце, як пташа німе"...

Б'ється  серце,  як  пташа   німе, 

буде  спогадами  надити. 

Мати  сина  виглядатиме, 

а  не  діжде  —  буде  плакати. 

Будуть  сипати  сухі  сніги, 

будуть  ще  й  дощі  періщити, 

посмурніють  вірні  вороги, 

а  зрадливі  друзі  —  тішитись, 

що  одної  голови  нема 

і  не  буде  вже  повіки-вік, 

лиш  затужить  по  тобі  зима, 

по  бідасі  чоловікові. 

Скоро  смерть  мене  в  похід  візьме, 

і  життя  не  буде  надити. 

Мати  сина  виглядатиме, 

а  не  діжде  —  буде  плакати.

Василь Стус

Сердце - в немоте, как птенчик,  птиша,

прошлого клюёт сырую мякоть.

Мать зовёт, но тише, тише,

не дождётся – будет плакать.

В своей сухости снега строги,

и отхлещут боль дожди нездешние,

посмурнеют верные враги,

а друзья-иуды будут тешиться,

что слетела с тела голова,

что утрачена она навек,

затоскует по тебе зима,

бедолаха-человек.

Скоро смерть взлетит сквозь крышу,

Жизнь освободив от шлака.

Мать зовёт, почти неслышно,

не дождётся – будет плакать.

Юрий  Жуковский,

перевод на русский,

сентябрь 2015